Казка про пошук правди Нета. Авторська казка.

У минулому столітті народився маленький Нетик. Його батьки покладали на нього багато надій. Йшов час. Нетик став дорослішати. Навколо нього спочатку з’явилася маленька павутинка, та не встиг він і оком моргнути, як ця павутинка перетворилася на  Глобальну мережу. Пішов Нет світом правди шукати. Все хотілося дізнатися чи потрібен він комусь, бо якось не по собі було. По дорозі він натрапив на Стареньку. Зрадів Нет можливості зразу ж знайти відповідь на свої терзання. Та Старенька з острахом поглянула на співрозмовника і, оглядаючись, та щось бурмочучи під носа, покульгала подалі від Нета. Від такої зустрічі настрій зіпсувався. І не було ніяких  просвітлень. Аж ось перед Нетом виросла постать Незнайомця. Цей чолов’яга виглядав дивакувато. Він мав чорний одяг та чорний, колючий погляд. Та при зустрічі з Нетом цей чолов’яга так оживився, що всі його думки розкрилися  як на долоні. І нікуди було втекти від них. Вони наступали єдиним фронтом: крадіжки, насильство, використання особистої інформації, брехня, розбещеність. Нет закрив очі! Голова запаморочилась. Власні думки були готові вибухнути. А тут ще плач. Нет обернувся і побачив Жіночку. Плечі в неї пониклі, з очей градом сиплються  сльози. І так йому захотілося її хоча б чимось розрадити, та почувши її історію Нет побіг світ за очі. А розповідь була про двох синочків-кровиночок, які повністю присвятили своє життя віртуальним пригодам, а про свою матір вони зовсім  забули.

Нет мчав, ховаючись від світу і насамперед від себе. «Хіба він народився лише для того, щоб шкодити та руйнувати?» - ці думки не давали йому спокою. Та наче з-під землі перед Нетом виросла ватага Хлопчаків та Дівчат. На вигляд вони мали років 11-12. Хоча настрій у них був і веселим, та Нетові зовсім не хотілося знову почути про себе погані звістки. Він тихенько прилаштувався до цієї галасливої ватаги і почув, що він насправді – корисний, бо ці діти, хоча  й маленькі, та вміють користуватися Інтернетом. Вони можуть знайти відповіді на запитання, прочитати книжки, переглянути стрічки кіно-романів, які потрібні на уроках літератури, мають можливість поспілкуватися з друзями з інших міст, а ще проектні роботи були б не можливі без Нету, і чого тільки варта можливість побачити світ та розказати про свої досягнення за допомогою цієї мережі.

Нет зупинився. Правда, яку він шукав лежала на поверхні: «Я потрібен світові, який виконує закони життя розумної, чесної, свідомої, Людини».

А Ви вже,шановні читачі, вибирайте свій шлях у Світовій мережі, уникайте Бруду, вчіться фільтрувати інформаційний Бум!

                        

                                                                    Ірина Вертейко