Денисові оповідки. Футбольний м’яч. Авторська казка.

Одного разу ми з друзями пішли на тренування. Нам поталанило займатися у футбольній секції. Хлопці задирикувато ганяли м’яча від одних воріт до інших. Та ось раптом наш м’яч пробився. Всі ураз засмутилися. Дехто  просто пішов додому, а ми з Жеником почали мудрувати.

-        Давай накладемо йому пов’язку – звернувся я до друга.

-        Не допоможе – наполягав Женя.

-        Треба надати йому невідкладну допомогу. Я побіжу за інструментами, а ти охороняй нашого Круглячка.

Женя завзято став на варту. Обклав територію, яку охороняв, маленькими камінцями. Тож до мого повернення наш друг-Круглячок був у повній безпеці. Я ж біг дуже швидко, щоб не запізнитися надати допомогу. З собою приніс: клей, латку, насос, ножиці та всілякі дрібниці, які на мою думку, могли б допомогти врятувати нашого ігрового товариша. Операція тривала довго. На наших чолах то з’являлися, то зникали краплини поту від напруги та переживань за друга-Круглячка.  Та врешті-решт  ми з Жеником поклали м’яча у тінь, щоб він міг швидше прийти до норми. Женик від утоми присів на лавку, а я примостився біля нього. Ми безсило мовчали, не то від втрачених сил, не то від переживань.  Та раптом об наші ноги щось тернулося. Це був наш друг-Круглячок. Нашій радості не було меж. Ми, підстрибуючи, побігли до футбольних воріт, а наш м’яч почав стрибати ще вище, летіти ще швидше і  цілити ще точніше. Тренувальний матч для трьох друзів добігав кінця, та ми, збираючись додому, раділи думці, що на наступне тренування ми теж прийдемо утрьох.

                                           Денис Вертейко